З ким залишається дитина після розлучення

Під час розірвання шлюбу між сторонами, крім власне припинення шлюбу, виникає ряд питань, які слід врегулювати та без яких подальше існування неможливе. Зокрема мова йде про дітей. З ким вони будуть проживати, як батьки будуть їх виховувати, яким чином буде відбуватися навчання дітей та відвідування дитячого садка та інші питання, які потребують вирішення між сторонами у зв’язку з розлученням та окремим проживанням. В цій статті ви знайдете відповіді на найчастіші питання з цієї категорії справ, а для консультацій по вашій конкретній справі, зверніться до нашого адвоката. Ми зробимо все, щоб у вас після консультації не залишилось жодного питання по ситуації, яка у вас склалася.

Порядок “поділу дітей” між батьками після розірвання шлюбу

Перш за все, слід зазначити, що дитина – це не річ і “поділити дітей” неможливо. Закон не містить такого поняття як “поділ дітей”. Закон визначає такі поняття як “місце проживання дітей”, “спосіб участі батька/матері у вихованні дитини”. Тобто на законодавчому рівні закріплено, що батьки можуть визначати місце проживання своїх дітей та домовлятися між собою як вони будуть їх виховувати після розірвання шлюбу, але не ділити, бо це не майно. Окремо зазначимо, що в разі згоди батьків, з кожним з них може жити як одна спільна дитина, а інші діти з другим з батьків, так і всі спільні діти можуть жити в батька/матері. Права батьків на виховання і проживання дітей з ними є рівними.

Загальне правило визначення місця проживання дитини

Згідно вимог Сімейного кодексу України місце проживання дитини віком до 10 років визначається батьками за спільною згодою. Тобто до досягнення 10 років дитина живе з батьками або одним з них, за спільною згодою батьків. Так само і місце реєстрації дитини визначається батьками за спільною згодою за місцем реєстрації обох або одного з них.

Якщо батьки бажають закріпити свої домовленості в юридично значимому порядку, то в такому випадку вони можуть укласти договір про визначення місця проживання дитини та участі батьків у її вихованні. Такий договір укладається та посвідчується нотаріально. Саме в цьому документі батьки визначають з ким з них буде жити дитина; які права по відношенню до дитини має той з батьків, хто живе окремо; як сторони домовляються про те, яку школу або дитячий садок буде відвідувати дитина; порядок і спосіб оплати батьків за відвідування школи, курсів, додаткового навчання та будь-чого іншого, що може виникнути в житті. Також цим же договором, батьки можуть передбачити порядок вирішення спорів між собою та відповідальність за його невиконання.

Вищезазначений добровільний порядок можливо реалізувати, коли батьки, не зважаючи на розірвання шлюбу, можуть спілкуватися один з одним та готові до юридичного закріплення своїх домовленостей і, що найголовніше, готові їх виконувати в інтересах дитини.

Позасудовий порядок вирішення спору

В разі недосягнення згоди між батьками щодо порядку участі в житті дитини того з них, хто проживає окремо, він/вона має право звернутися до служби у справах дітей для визначення способу участі батька/матері у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Орган опіки і піклування розглядає таку заяву та приймає рішення, яким визначає спосіб участі заявника у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Таке рішення приймається на підставі звернення одного з батьків, після проведення огляду місця проживання батьків, вивчення умов їх спілкування з дитиною, прихильності самої дитини та інших обставин. До такого звернення бажано додати:

1. Документи про походження дитини від заявника. Це Свідоцтво про народження.
2. Документи про право власності/користування на майно, де проживає заявник і де буде перебувати дитини під час відвідування заявника.
3. Характеристика з місця проживання/роботи.
4. Бажано надати довідку про доходи заявника, якщо він бажає визначити місце проживання дитини з собою.
5. Довідка про відсутність судимостей.
6. Довідка про стан здоров’я (за можливості).

Вирішення даного питання відбувається відносно швидко, протягом 1-2 місяців. Для цього представники служби в справах дітей проводять обстеження місця проживання батька та матері, проводять спілкування з дитиною щодо її бажання спілкування, ставлення до батьків. Завершальним етапом перед прийняттям рішення є бесіда з батьками на засіданні служби у справах дітей, де заслуховуються прохання батьків, з’ясовуються спірні питання, в т.ч. і щодо причин неможливості врегулювання цих питань батьками самостійно. На окрему увагу заслуговує та обставина, що під час цієї бесіди участь представника особи – адвоката, не є доцільною, оскільки питання, стосуються безпосередньо батька чи матері і саме їх думка має значення. Оскільки адвокат не є батьком/матір’ю дитини, то і його участь в справі на засіданні служби в справах дітей самими представниками цих служб вважається не потрібним. Після цього приймається рішення, яке є обов’язковим для виконання батьками.

В практичній площині виникають ситуації, за яких один з батьків, найчастіше це той, з ким живе дитина, не виконує рішення органу опіки та піклування, що тягне за собою необхідність звернення до суду.

Судовий порядок вирішення спору

В разі невиконання рішення служби у справах дітей, яким встановлено спосіб участі батька/матері у вихованні дитини та спілкуванні з нею, особа має право звернутися з позовом до суду.

Також до суду можна звернутися і без попереднього отримання рішення служби в справах дітей. Такий висновок можна отримати безпосередньо під час розгляду справи в суді. Відповідно до позиції Верховного суду участь служби у справах дітей в справах, де вирішується доля дітей, є обов’язковою. Саме тому справа в суді буде слухатись досить довго, оскільки сам висновок буде готуватися від 1 до 2 місяців.

Процес розгляду справи в суді ініціюється шляхом подання відповідного позову. Позовна заява має бути складена у відповідності до вимог ЦПК України і містити вимоги позивача, щодо того, як він бажає приймати участь у вихованні дитини та спосіб спілкування з нею: які дні тижня дитина проводить з батьком/матір’ю, в які періоди канікул дитина перебуває у батька/матері, які дні народження дитина проводить з батьком/матір’ю та інші питання, які позивач бажає поставити для вирішення в суді.

До позовної заяви бажано відразу додати:

1. Документи про походження дитини від заявника. Це Свідоцтво про народження.
2. Документи про право власності/користування на майно, де проживає заявник.
3. Характеристика з місця проживання/роботи.
4. Бажано надати довідку про доходи заявника, якщо він бажає визначити місце проживання дитини з собою.
5. Довідка про відсутність судимостей.
6. Довідка про стан здоров’я (за можливості).
7. Комплект позовної заяви з додатками для служби у справах дітей та відповідача.

Після отримання позову суд призначить судове засідання та розпочне розгляд справи. Зазвичай справи такої категорії слухаються в 2-4 засідання, але бувають і виключення, коли справа слухається протягом 6-8 місяців в 10 засіданнях.

Суд приймає рішення на підставі наданих доказів, з урахуванням висновку служби в справах дітей та інтересів дитини. При цьому інтереси самої дитини превалюють над інтересами її батьків. В разі незгоди з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до судів вищої інстанції.

Рішення суду про вирішення спору між батьками дитини є обов’язковим для сторін. В разі його невиконання або вчинення перешкод іншому подружжю в спілкуванні з дитиною, суд має право передати дитину тому з батьків, якому вчиняються перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Такий порядок вирішення спору є тривалим та вимагає значного обсягу знань та навичок і саме тому ми радимо в таких справах звертатися за правничою допомогою до адвокатів нашого адвокатського бюро, які мають досвід в вирішенні спорів між батьками з приводу їх участі у вихованні дітей.

Чи право матері на проживання дитини з нею безумовне?

Це питання турбує чоловіків вже тривалий час. І безумовно, що стереотип про те, що після розлучення дитина залишається жити з матір’ю, сформувався за попередні роки совєтської влади. Однак закон визначає, що права батька і матері відносно їх дітей є рівними. Це означає, що суд може визначити місце проживання дитини як з матір’ю, так і з батьком. Головним критерієм в цьому будуть інтереси дитини. З ким з батьків буде краще, з тим дитина і буде жити. Завдання сторін в судовому процесі довести, чому дитині буде жити з ним/нею краще, ніж з іншим з батьків.

Звичайно, що немовлята залишаться жити з матір’ю, якщо це не буде загрожувати їхньому життю та здоров’ю, але більш старші діти можуть розраховувати на те, що вони можуть жити і з батьком.

Обов’язковою вимогою для того з батьків, з ким буде жити дитина – це наявність самостійного доходу, тобто коштів на її утримання.

Крім того, після досягнення 10 років, суд зобов’язаний з’ясувати думку дитини, з ким з батьків вона бажає жити, а після досягнення 14 років дитина самостійно визначає такого з батьків.

Саме ці обставини свідчать про можливість не тільки матері, а й батька приймати активну участь у вихованні дитини та жити з нею після розірвання шлюбу.

Переваги бюро

Адвокати адвокатського бюро Сергія Лисенка мають не одну успішно завершену справу про визначення місця проживання дитини з батьком/матір’ю, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною. Правнича допомога надавалася клієнтам під час розгляду справи в суді, оскільки саме на цьому етапі допомога адвоката буде найбільш доцільною та ефективною. Якщо ви не можете самостійно вирішити та домовитись з колишнім подружжя, як ви будете спілкуватися та виховувати своїх дітей, звертайтесь до адвокатського бюро і ми вам допоможемо.