В Постанові Верховного Суду від 16.05.2019 в справі № 823/2638/19 викладено правову позицію, згідно з якою “питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.” В п. 24 цієї ж Постанови суд вказав: “від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії”. Отже відшкодування витрат на правову допомогу можливе. Така судова практика стає все більш звичиною та системною.
В справі про стягнення боргу, адвокатами бюро надавалася професійна правова допомога. Гонорар адвоката було сплачено на рахунок бюро в установі банку, а Клієнт отримав відшкодування понесених витрат в повному обсязі.